Концепція енергетичного Green Deal загрожує Україні підвищенням тарифів
Після недавнього офіційного візиту президента Володимира Зеленського в Париж і переговорів зі своїм французьким колегою Еммануелем Макрона, у вітчизняному інформаційному просторі різко активізувалася тема виконання Україною зобов'язань в рамках Паризького кліматичної угоди. Не виключено, що головний ідеолог просування концепції Green Deal ( "Зеленого курсу"), знайшов аргументи і потрібні слова в бесіді з українським лідером.
У Кабінеті міністрів заявили, що в рамках процесу синхронізації з Green Deal Україна готова скоротити викиди вуглецю на 65-70% до 2030 року (від рівня викидів 1990 року).
Навіщо Україна поспішає "виконувати і перевиконувати" умови кліматичної угоди, і чому за паризький deal доведеться дорого заплатити саме "маленьким українцям", - в огляді Vesti.ua.
"Космічні" хотіли і бюджети Green Deal
Раніше Vesti.ua детально аналізували, як уряд України за підтримки і кураторства західних партнерів розробляє стратегію щодо реформування енергетичної галузі, з пафосною назвою "Європейський зелений курс".
Ще 1 квітня поточного року Міністерство екології представило проект розпорядження КМУ "Про схвалення Другого національно визначається внеску (НОВ2) України в Паризька хартія"
В рамках курсу на декарбонізація економіки і енергетично "зелений перехід" Міністерство екології розрахувало, що до 2030-го Україна здатна скоротити викиди вуглецю на 70% в порівнянні з 1990 роком. Про такі розрахунки показника НОВ2 заявила заступник міністра охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Ірина Ставчук.
При цьому, Ставчук зазначила, що після консультацій і обговорень у відомстві зупинилися на позначці в 65%. Втім, на перший погляд, особливої грандіозності в заявленої завданню немає, і чиновникам не доведеться напружувати свій бюрократичний потенціал.
Згідно з даними того ж Мінекології, скорочення викидів парникових газів на 65% до 2030 року від рівня 1990 року відповідає їх зменшення на 9,6% в порівнянні з показниками, досягнутими в 2018 році. Процес деіндустріалізації і "декомунізації" радянського індустріального спадщини виконав за чиновників левову частку "брудної роботи", в прагненні України до ідеалів Green Deal.
Проте, скорочення залишилися 9,6% CO2 до 2030-го, в проекті Мінекології оцінюється в фантастичну суму в 102 млрд. Євро інвестицій, які необхідно залучити в енергетичну галузь України.
В офісі Української асоціації бізнесу та торгівлі (UBTA) такий план Кабміну назвали "необдуманим радикалізмом". Керівник брюссельського офісу UBTA Назар Бобицький заявив, що потреба в інвестиціях для всієї стратегії "зеленого" переходу України становить 245 млрд. Євро до 2030 року. При цьому, за його словами, уряд планує виділити на ці процеси лише 5% коштів від необхідних, а решта фінансовий тягар ляже на плечі бізнесу.
І бізнесу, до слова, цілком певного, це сильно не подобається. Але "космічні" витрати на новомодну Green Deal не єдина проблема цього бізнесу і держави Україна.
Здрастуй, "прикордонний вуглецевий податок"!
10 березня Європарламент прийняв резолюцію про запровадження механізму вуглецевої коригування імпорту (CBAM) в ЄС. Механізм CBAM європейці планую запустити в дію вже з січня 2023 року. Таким чином Євросоюз може на свій розсуд обмежувати імпорт тих чи інших товарів, у виробництві яких є "вуглецевий слід".
Цю обачливо-цинічна і агресивна політика європейського протекціонізмом в нових економічних реаліях глобального світу, в Україні називаю черговий "європейською цінністю". Так заступник представника України в ЄС Роман Андарак заявив, що Green Deal - це свого роду новий параметр в системі європейських цінностей, і тому Україні варто вести переговори з ЄС по оновленню Угоди про асоціацію в зв'язку з цим.
Вітчизняний бізнес теж закликає вести переговори з європейцями, щоб отримати часткову або повну індульгенцію для українського експорту. Принаймні передбачити пільговий період незастосування механізму CBAM щодо вітчизняної продукції.
Перші в списку "жертв" прикордонного вуглецевого податку- металурги. За попередніми розрахунками профільного аналітичного агентства GMK Center, під дію CBAM підпадає 2,5 млрд. Євро експортної продукції гірничо-металургійного комплексу України до країн Євросоюзу. Максимальні втрати галузі оцінюються в межах 700 млн. Євро щорічно.
Незадоволені ситуацією №2 - частина аграріїв, для яких ринок ЄС є основним напрямком.
Не складно здогадатися, що узагальнений український ГМК здебільшого одноосібно представлений олігархічної групою Ріната Ахметова (близько 60% українського сталеваріння, видобутку залізорудної сировини і виплавки металу).
Це "вітання" №1 від Green Deal на адресу бізнес імперії Ахметова і партнерів. Втім, якби від цього страждало тільки особистий статок Рината Леонідовича, то навряд чи варто було переживати про неплатоспроможність олігарха. Але це вкрай хворобі
нно вдарить по економіці України в цілому, з якої Ахметов злився в єдиний сплав.
Держбюджет і подвійний тариф всьому голова!
"Привіт" №2 групі Ахметова від Green Deal - удар по іншому стовпа його бізнесової агломерації - енергетиці. В рамках політики декарбонізації, Україна де-факто ліквідує власну вуглевидобуток і радикально скорочує частку теплової (вугільної) генерації в загальному енергобалансі.
Як заявляв раніше міністр захисту навколишнього середовища і природних ресурсів Роман Абрамовський, в рамках проекту НОВ2 по скороченню викидів CO2, планових показників вдасться досягти, зокрема, за рахунок зростання генерації електроенергії з відновлюваних джерел (ВДЕ) до 30% і зниження частки теплових станцій - до 13%.
При цьому група Ахметова контролює понад 70% теплової генерації, і близько 80% видобутку енергетичного вугілля. Природно в рамках політики декарбонізації, можна переорієнтувати бізнес на виробництво "зеленої" енергетики, ніж, власне, олігарх і займався, сконцентрувавши один найбільших портфелів ВДЕ генерації (особливо вітрової). Але "зелений перехід" Україна - це витрати безпосередньо "переходу Ахметова", які необхідно компенсувати.
Єдина "каса" видачі подібного роду фінансових "компенсацій" - це державний бюджет, тобто, кишені пересічних платників податків. І тут вже можливий конфлікт приватного сектора з державою. Як свіжий приклад - звернення 23 квітня "ДТЕК Енерго" 23 з позовом до Господарського суду Києва. Відповідач - оператор мереж НЕК "Укренерго", з якого "ДТЕК" вимагає 2,4 млрд гривень боргу за роботу на балансує ринку в опалювальний сезон.
"Борг в 2,4 млрд гривень було накопичено протягом жовтня 2020-лютий 2021 року найбільший його приріст - майже на 1 млрд. Гривень - стався в січні, коли нам дуже активно давали команди на завантаження. В результаті понад комерційного графіка, в цей місяць, зокрема, ми виробили близько 500 млн кВт-год, для чого довелося в тому числі палити дефіцитне вугілля ", - поскаржився генеральний директор" ДТЕК Енерго "Ільдар Салеев.
Мабуть, чергове підвищення тарифів на електроенергію для населення ще на 20-30% покриє комерційні клопоти енергетиків і витрати на безцінний вугілля, але чи потрібен такий Green Deal Україні?